Пандемія COVID-19 спричиняє глобальний стрес, травми та психічні захворювання, які вже випередили наявні ресурси охорони здоров’я. Нерівність у тягарі хвороб, смертей та економічних збитків посилюється нерівністю у наданні медичної допомоги. Етнічні меншини та корінні народи несуть тягар обох цих нерівностей. Такі стародавні системи зцілення, як йога, цигун та племінні практики є багатим джерелом методів групового зцілення, які можна вивчати та оптимізувати для запобігання та відновлення під час поточних і майбутніх катастроф.

Чи сприяє співчуття саме по собі процесу зцілення, чи активація нейрофізіологічних процесів, з яких виникає переживання співчуття, викликає каскад фізичних і психологічних змін, котрі підтримують здоров’я та благополуччя? Дослідження нейрологічних основ співчуття виявляє численні шляхи зцілення, які можна активувати за допомогою розумово-тілесних практик. Крім того, ці шляхи впливають на фізичне здоров’я, регуляцію емоцій і те, як ми сприймаємо й ставимося до інших.